Бібліотекарям

Впровадження УДК в дитячих бібліотеках (з досвіду Національної бібліотеки України для дітей)
Бібліотечному фахівцю (законодавча база)
СВІЧА ВІЧНОСТІ (до 200-річчя від дня народження Т.Г.шевченка)
Презентація І. Самохліб
Оплата праці бібліотекарів
Бібліотечні блоги
 Ігри в бібліотеках
Цікаві ідеї 
Найкращі бібліотеки світу
Сучасна наука- бібліотекарю
Цікавий ресурс Херсонської бібліотеки
Організація бібліотечної роботи
Залучення дітей до читання

Спеціалізовані бібліотеки для дітей та юнацтва
Звіт творчої групи бібліотекарів на засіданні методичної ради НМЦ
ІКТ технології в бібліотеці
Как вести блог
Оплата праці бібліотекарів .Консультації


Шаг 1. Создаем библиотечный блог
Как создать библиотечный блог
  1. Придумайте оригинальное название своему блогу. Пусть это будет блог библиотеки, клуба любителей книги, библиотекаря-преподавателя информационной культуры (Названия Мышь библиотечная, ЧУМотека, Книжка ходячая... уже заняты!)
  2. Вы решили стать блоггером?!: рекомендации для библиотекаря
  3. Зачем вести блог?
  4. Создайте аккаунт Google (если у Вас его еще нет), авт. М.Курвитс
  5. Создайте свой блог, авт.: Н.Болсуновская
  6. Добавьте в свой блог гаджеты (виджеты), авт.: Короповская
  7. Научитесь "читать" блоги, и подписываться на те, которые Вас заинтересовали
  8. Научитесь "продвигать" свой блог в Сети
  9. Изучаем Что такое RSS ленты и потоки, программы читалки RSS reader, иконки и кнопки РСС для сайта
  10. Открываем каналы подписки блога и настраиваем Feedburner — настройка RSS, счетчик Feedburner и подписка по E-mail
  11. Опишите свои ощущения от изученного и освоенного на страничке своего блога в своемпосте (так называется сообщение в блоге)
  12. Внесите информацию о своем блоге в общую таблицу (см. ниже на этой странице)

Видео-урок: Создание аккаунта Google, авт.: Марина Курвитс 
http://wiki-sibiriada.ru/index.php/Шаг_1_Создаем_библиотечный_блог




Блоги укр. библиотек

http://novopavlivka.blogspot.com/
http://bibliopalata.wordpress.com/
http://kontur-ks.blogspot.com/
http://om222.blogspot.com/
http://bargromada.blogspot.com/
http://bibliote4nyj-autoban.blogspot.com/
http://biblio-dcrb.blogspot.com/
http://barcreativeyoutn.blogspot.com/
http://woalutsk.blogspot.com/
http://dniprlib.blogspot.com/
http://foreignlibrary.wordpress.com/
http://tulchinbibl.blogspot.com/
http://barchildlib.blogspot.com/
http://bookworm-woa.blogspot.com/
http://mayakovskiylib.blox.ua/
http://libinnovate.wordpress.com/ 
http://govinfolibrary.wordpress.com/
http://vbpi.blog.net.ua/
http://libukr.livejournal.com/
http://woa-news.blogspot.com/
http://tychyny.blogspot.com/
http://youth-libraries.blogspot.com/
http://kmalibrary.wordpress.com/
http://reshetlib.blogspot.com/
http://bibliomobile.blogspot.com/
http://echzdnepr.blogspot.com/
http://netiquette4uth.blogspot.com/
http://informplaneta.blox.ua/
http://libraryart.wordpress.com/
http://ukrainetech.wordpress.com/
http://krayvinnitsa.blogspot.com/
http://zallibrary.blogspot.com/
http://tcentrlutsk.blogspot.com/
http://kmalibrary.blogspot.com/
http://chortkivlib.blogspot.com/
http://faktor-d.blogspot.com/
http://kalanchakcbs.blogspot.com/
http://regcenterlviv9.blogspot.com/
http://biblib.blogspot.com/
http://libraryvnu.blogspot.com/
http://metodist-biblioteki.blogspot.com
http://pedagoginfo.blogspot.com/
http://sluhay.blogspot.com/
http://ylibedu.blogspot.com/
http://bibliote4nyj-gopak.blogspot.com/
http://biblionet.blox.ua/
http://mizhlissyalibr.blogspot.com
http://kiekray-nadin.blogspot.com/
http://tovcherbib.blogspot.com/
http://internetlabreri.blogspot.com/
http://bibliomist.wordpress.com/
http://kinderlibrary.wordpress.com/
http://panbibliotekar.blogspot.com
http://tulchlb.blogspot.com/
http://rolibblog.blogspot.com/
http://kiselivska-biblioteka.blogspot.com/
http://advocacy-uba.at.ua/blog/
http://delibfive.wordpress.com/
http://kherson-bookcrossing.blogspot.com/
http://bibliokis.blogspot.com/
http://detskay.blogspot.com/
http://woacenter.wordpress.com
http://techbibliomist.wordpress.com/
http://blog.library.vn.ua/
http://olga-methodlibkyiv.blogspot.com/
http://blog.library.kr.ua/
http://tokarivka-lib.blogspot.com/
http://blog.lib.kherson.ua/


Пошевели мозгами 

Положення про конкурс "Шкільна бібліотека"

Інновації в бібліотеках

Что такое информация (урок для 1 класса)
Как сделать обзор литературы
 Библиографические обзоры как устная форма информирования возникли в массовых библиотеках в 20-е годы, тогда они назывались «вечерами живой библиографии»
          В начале подготовки библиографического обзора необходимо решить, какой характер будет иметь обзор: информационный или рекомендательный. Как правило, обзор литературы для специалистов носит информационный характер, для широкого читательского круга – рекомендательный. В обзор информационного характера входит больше книг, чем в рекомендательный. Здесь очень важно раскрыть каждую книгу, дать ей такую характеристику, чтобы вызвать интерес у слушающего обзор. Весьма уместным можно считать здесь применение различных средств и приёмов, оживляющих обзор: показ иллюстраций, фотографий, постеров; использование музыкальных произведений, литературных записей и т.д.    
    Представление рекомендательного обзора читателям также требует соблюдения определённых правил. Как правило, онсостоит из трех частей: вводной, основной (центральной) и заключительной.
           В водной части необходимо дать характеристику самой темы, обосновать актуальность и привлекательность, связать с интересами слушателей обзора. То есть доступными словами из старого учебника: «Библиотекарь заинтересовывает детей темой, практической целью обзора литературы». Иногда эта часть включает знакомство с детской аудиторией, выяснение: какого возраста, класса присутствующие учащиеся? Что они уже читали по данному вопросу. Такое начало помогает дальнейшему настроению и содержанию беседы-обзора.
        Центральная часть обзора может строиться по-разному. Это зависит от тематики, от своеобразия рекомендуемой литературы и подготовленности аудитории. В этой  части обзора даются характеристики отобранных книг. Важно, чтобы обзор представлял собой связный рассказ, это очень привлекает читателей.  Рассказывая о той или иной книге, следует взять её в руки, продемонстрировать обложку, показать, как ты, библиотекарь, просматриваешь новую книгу, на что обращаешь внимание, как даже при самом беглом просмотре определяешь многое. Важно внятно проговорить выходные данные, а то и лишний раз произнести термины, обозначающие элементы книги, приёмы оформления, типы издания («форзац», «суперобложка», «репринт», «гравюра»). Причём проделывать это, как считает Татьяна Рудишина (ЦГДБ им. Гайдара Москва), необходимо «в любой аудитории, в том числе и для маленьких читателей, которым эти данные пока ещё ничего толком не скажут, а останутся в памяти какие-то привлекательные магические действия» (Библиотека в школе. – 2001. - № 10. – С.12). В работе с детской аудиторией обзор легко и удачно, что подтверждает и опыт ЦГДБ им. Аксакова г. Трехгорного, сочетается такими формами как беседа, игра. Очень ярким получается библиографический обзор с элементами театрализации, с сюжетной линией (даже самой простой). В работе с младшими школьниками это может стать настоящей находкой. Итак, если обзор проводится на детскую аудиторию, будет оправданным и привлекательным использование таких приёмов: 
•    начать рассказ с самого интересного; 
•    рассказать об авторе, напомнить о других произведениях; 
•    показать иллюстрации;
•    предложить несколько интригующих вопросов, на которые можно получить ответы, прочитав книгу; 
•    дочитать до самого интересного места, почувствовав, что книга захватила, оборвать чтение, предложив дальше читать самим; 
•    привлечь отзывы других читателей или рецензий на книгу;
•    игровых приёмов (маленькая викторина, загадки, ребусы и т. д в зависимости от содержания литературы). 
Обзоры (и новых поступлений и тематические) для детей могут строиться с использованием нескольких игровых элементов или же подаваться целиком в виде игры. Здесь следует учитывать возраст аудитории и тему мероприятия; 
•    показать несколько книг, сходных по тематике, имеющихся в библиотеке, и обратить внимание на то, чем отличается именно эта; 
•    рассказать о прототипах героев или о реальных событиях, которые легли в основу книги; •    обратить внимание на переводчика. Быть может, даже сравнить разные переводы и т. д.     
     В обзоре следует чередовать разные приемы: они должны быть и простыми, и более сложными, серьезными и развлекательными. Такое чередование полезно, как некоторая разрядка для напряженно слушающих детей. Если библиотекарь замечает, что содержание обзора утомило учащихся, он может прибегнуть к приемам, которые несколько оживят, развлекут аудиторию, задать интригующие вопросы, показать интересный иллюстрирующий материал, выразительно прочесть текст из книги.      
   Бледно выглядит библиотекарь, пересказывающий аннотации. Прочитать всё нет возможности и необходимости. О непрочитанной книге лучше сказать примерно следующее: «Я ещё не успела прочитать её, судя по аннотации (предисловию, послесловию, рецензии на книгу, отзывам других читателей), в ней говорится о…, она затрагивает проблемы…, автор обращается…». Но нельзя рассказывать о книге слишком подробно, иначе слушателя ждёт некоторое разочарование: всё уже пересказано, а стоит ли читать? Раскрывая по задуманному плану содержание книг, библиотекарь широко пользуется их оформлением, внутрикнижным справочным аппаратом.    
     Заключительная часть (или концовка) обзора содержит обобщение рассказанного о книгах, советы, как читать рекомендуемую литературу. Очень важно, чтобы конец обзора воспринимался детьми как естественно вытекающие выводы из всего сказанного, нацеливающие на чтение. И это самое трудное из итого, чего требует методика обзора, - в заключение дать так называемую «установку на чтение»: «когда будете читать, попытайтесь ответить на вопрос…». 
      Любой обзор в библиотеке – это элементы привития библиографической культуры, как составляющей общей культуры человека.  
    Выделяют два вида рекомендательных библиографических обзоров: обзоры новых поступлений и тематические обзоры литературы. Остановимся несколько подробнее на особенностях их построения.  
         ОБЗОРЫ НОВЫХ ПОСТУПЛЕНИЙ проводятся библиотеками разных типов, как правило, в определённые дни и часы. Эта форма предоставления информации даёт возможность читателю оперативно получать новые сведения о новых изданиях. Методически обзор новых поступлений строится довольно просто. Он состоит из двух частей. В первой – вводной – в нескольких фразах библиотекарь сообщает, какая литература (каких отраслей) и за какой период пришла в библиотеку и включена в настоящий обзор. Во второй – главной – части даётся краткая, но ёмкая характеристика самих книг. Главная трудность для библиотекаря состоит в том, чтобы в нескольких фразах охарактеризовать книгу, заинтересовать ею читателя. Для этого существует множество приёмов. Например, привлечение внимания читателя к необычной биографии автора, обращение к иллюстрациям книги, цитирование и т. д.  Такие обзоры сопровождаются выставками новых поступлений. К обзорам новых поступлений можно отнести и ОБЗОРЫ НОВЫХ ЖУРНАЛОВ, поступающих в библиотеку. Обзор журнала предполагает рассказ о его рубриках, о наиболее интересных произведениях, которые там публикуются… Обзор может охватывать не только конкретный номер журнала, но и несколько номеров, если там, например, печатается роман с продолжением, и даже вся подборка журнала за год: в этом случае даётся характеристика деятельности журнала как научного или культурного феномена, его роль в развитии научного или культурного процесса и т. п.  Близкой по сути к обзору является презентация книги – форма, широко используемая в последнее время. Как правило, презентации книг проходят в присутсвие автора, издателя и т. п., которые весьма заинтересованы в продвижении книги. В ходе презентации рассказывается о процессе создания книги, о людях, причастных к этому и т. д. Зачастую презентации книги сопутствует её продажа.  Целью ТЕМАТИЧЕСКОГО ОБЗОРА является знакомство пользователя с литературой (как новой, так и вышедшей ранее) по какой-либо теме (в том числе научно-популярной литературой). При подготовке такого обзора огромное значение придаётся выбору темы и определению читательского назначения, т. к. любая тема может быть подана на разном уровне: более или менее популярно. Обзоры научно-популярной литературы должны проводиться очень продуманно для учащихся одного возраста, класса. В смешанной по возрасту аудитории такие обзоры возможны только по очень широко популярным темам, интересным и доступным пониманию детей разного уровня развития и знаний.       
    Существует апробированная методика подготовки тематического обзора. Она требует довольно глубокого проникновения в тему, определения её основных «узлов», понимания того, кто внёс в изучение данной темы наиболее весомый вклад, знания основных концепций в освещении данной темы и т. п. Исходя из этого библиотекарь и должен подобрать литературу для обзора. Готовя обзор необходимо, если не прочитать каждую книгу, то детальное  просмотреть, обратив внимание на всё, что поможет выигрышно раскрыть книгу: фотографию, цитату и т. п.  Надо показать, как пользоваться иллюстрациями, схемами, картами, чертежами, внутрикнижным справочным материалом, как обращаться при чтении такой литературы к словарям и энциклопедиям.   
     Целесообразно привлечь сопутствующий теме книги другой иллюстративный материал. Заканчивая беседу, стоит назвать другие новые книги по теме, доступные данной возрастной категории учащихся.  Обзор нескольких научно-популярных произведений на одну тему лучше всего вести по выставке, используя ее план, как путь чтения для читателей. Необязательно говорить о каждой книге с выставки. Можно ограничиться несколькими, основными по теме.  

Список использованной литературы 

1.    Житомирова Н. Н. Руководство чтением детей в библиотеке : учебник для студентов библиотечных факультетов институтов культуры  / Н. Н. Житомирова, В.А. Воронец, Н.С. Серова. – М. : Советская Россия, 1964. – С.209-214

  2.    Мелентьева Ю. Библиотечное обслуживание в школьной библиотеке: специфика форм и методов : лекция 7 : технология библиотечного обслуживания массовых информационных интересов и запросов // Библиотека в школе. – 2004. - ; 23. – С. 54-58

3.    Рудишина Т. Библиографический обзор. Это просто?!.. // Библиотека в школе. – 2001. - № 10. – С. 12-13 

Подготовила Н.А. Дабарская, методист ЦГДБ

Как организовать дискуссию
Методика организации и проведения

Дискуссия – коллективное обсуждение спорного вопроса (проблемы), проходящее в форме борьбы мнений с целью поиска его оптимального решения.
Дискурсия – коллективное размышление, раздумье над каким либо вопросом, проблемой.
В основе обеих форм лежит диалог. Диалог имеет богатый педагогический потенциал. Он способствует:
·                   более глубокому и разностороннему осмыслению имеющихся знаний и/или жизненного опыта; формированию убеждений («убеждая других, убеждаешься сам»);
·                   активному освоению новых знаний (происходит интенсивный обмен информацией);
·                   формированию мировоззрения, активной жизненной позиции;
·                   развитию умения вести диалог, а именно строить доказательный ряд, уметь критиковать и выслушивать критику, убеждать;
·                   формированию самостоятельности мышления, мыслительных процессов;
·                   развитию умения чётко формулировать мысли, публично высказывать собственные суждения, вести коллективный поиск истины;
·                   развитию творческих, аналитических, коммуникативных способностей, познавательного интереса;
·                   созданию условий для самораскрытия, самоутверждения личности.

Подготовка к диалогу

1.  Выбор темы
Выбор темы связан с определением предмета обсуждения и цели как предполагаемого результата разговора.Предметом обсуждения могут стать актуальные молодёжные (прежде всего нравственные) проблемы формирования отношения к общечеловеческим ценностям (например, к счастью, успеху, свободе, человеческому достоинству, человеческой индивидуальности, дружбе, любви, отношениям с окружающими, отношению к делу (труду), к природе, материальным и духовным ценностям и т. п.). разговор приобретает личную значимость для воспитанника, если отражает его возрастные потребности, насущные проблемы коллектива.
Особое внимание следует уделить компетентности участников разговора, учитывая при выборе темы наличие у школьников соответствующих знаний и (или) жизненного опыта по обсуждаемым вопросам, а также возможность подготовки детей к предполагаемому диалогу.
Желательно, чтобы формулировка темы была не только ясной по содержанию и краткой по форме, но и побуждала задуматься над предлагаемой проблемой (например: «Статую красит вид, а человека…»). Как правило,название темы уточняется после сбора содержательного материала и продумывания приёма начала диалога.

2.  Сбор содержательного материала
Основой для обсуждения может стать материал исследования современных отечественных и зарубежных учёных, работы педагогов и философов разных эпох. Для первоначальной ориентировки в теме, связанной с проблемой ценностей, полезно изучить подборку высказываний известных личностей по выбранной теме. Это поможет более широкому и разностороннему взгляду на проблему, позволит обдумать возможные при обсуждении точки зрения.
Не исключена и работа с литературой по данной теме, со статьями в периодических изданиях. Анализ имеющихся знаний и жизненного опыта дополнят содержательный материал, который необходимо сгруппировать по направлениям разговора, а затем разработать план диалога.

3.  Выбор направлений разговора. Составление сценарного плана.
Группировка содержательного материала начинается с выбора направлений разговора. При этом следует:
а) руководствоваться целями и задачами предполагаемого диалога;
б) учитывать особенности участников предстоящего разговора;
в) решать задачу разностороннего раскрытия темы (проблемы).
Можно, преднамеренно сузив формулировку темы до конкретного актуального для данной группы школьников вопроса, значительно расширить сферу обсуждения при организации диалога. Например, достаточно конкретная формулировка темы: «зависит ли счастье человека от количества денег в его кошельке?» - предполагает разговор о счастье, о факторах, которые влияют на ощущение человека себя счастливым. Следовательно, разговор может касаться таких ценностей, как здоровье человека, здоровый образ жизни, отношения с людьми (и прежде всего с близкими: любовь, дружба, забота, понимание…), жизненный успех, духовный мир и т. д. Важными в обсуждении будут моменты, формирующие отношения к деньгам, к материальным ценностям.
Развить данную тему можно через:
·                   анализ афоризма («Согласны ли вы с утверждением А. Шопенгауэра о том, что «здоровый нищий счастливее больного короля»?);
·                   вопрос продуктивного типа «может ли быть человек богатым, здоровым и тем не менее несчастным? Чего ему не хватает?»;
·                   обращение к сказке («Вспомним сказку Г. Х. Андерсена «Огниво»: у солдата было много денег и много друзей; деньги закончились – и друзья куда-то исчезли…») и т. п.

      При разработке сценарного плана необходимо учесть этапы технологии (см. ниже), особое внимание, уделивприёмам начала диалога и подведения к теме разговора. К числу приёмов, позволяющих активизировать мышление участников дискуссии, пробудить интере6с к проблеме, стимулировать потребность в высказывании собственной точки зрения на вопрос, а также изменить направление разговора, можно отнести следующие.

1.  Простое изложение сути проблемы.
Этот приём эффективен в том случае, если проблема личностно значима и способна вызвать живой интерес участников.
2.  Эффектная формулировка проблемы.
Возможны преднамеренное сужение проблемы до личностно значимого вопроса (см. выше), формулировка проблемы в виде дилемы и др.
Например, «Клонировать нельзя запретить» - где поставить запятую?
3. Демонстрация аудиовизуального ряда.
Импульс к началу разговора  может дать просмотр фрагментов видеозаписи (в том числе кинофильмов, спектаклей), прослушивание заранее подобранной песни (большим философским потенциалом обладают песни авторов-исполнителей).
4.  Чтение отрывков художественных или публицистических произведений.
5. Краткий пересказ легенд, сказок, притч, несущих в себе глубокий философский смысл (борьба добра и зла, свобода и долг человека и т. п.)
6.    Цитирование «крылатых» выражений (афоризмов).
Например, для разговора:
-                    о современной эстрадной музыке: «популярность – лавровый венок, дарованный миру низкопробному искусству. Всё что популярно - дурно»(О. Уайльд)
-                    об отношении к ближнему: «Легко любить всё человечество – соседа полюбить сумей» (Назым Хикмет).
7.   Анализ пословиц, поговорок.
Например, участникам предлагается назвать известные пословицы о дружбе. Осмысление их содержания составит основу для рассуждений о человеческих взаимоотношениях.
8. Рассказ о конкретных фактах, событиях, жизненных ситуациях, имеющих отношение к теме разговора. Возможно обращение к необычной, малоизвестной информации.
9.  Микроисследование.

Весьма эффективным для начала разговора может оказаться экспресс-опрос. При этом своё мнение по предлагаемым  вопросам участники диалога выражают с помощью двуцветных карточек (цвет одной стороны карточки означает ответ «да», другой стороны – «нет»). Количественное соотношение карточек одного и другого цветов наглядно демонстрирует мнение участников и создаёт основу для анализа. Возможно использование других приёмов микроисследования: анкетирование, интервьюирование и др.

       10. Использование элементов психологического тренинга, коллективного творческого дела. Проведение психолого-педагогических игр с последующим анализом результатов
11.   Внесение «личностного аспекта» в представление проблемы.
Возможен рассказ ведущего о собственных раздумьях над данной проблемой, о поисках ответов на волнующие вопросы, о сомнениях.
12.   Инсценировка проблемы.
Например, после разыгрывания известной сценки, в которой Винни Пух в сопровождении Пятачка отправляется к пчёлам за мёдом, предлагается обсудить вопросы, связанные с отношением к собственности (коллективной, личной).
Определение направлений разговора, выстраивание его возможных логических ходов, примерная формулировка выводов, выбор наиболее эффективных приёмов для начала и ведения диалога позволяют составить его сценарный план.

Этапы технологии и особенности их реализации

I.     Начало (введение в тему)
Задачи: 1. создать благоприятную обстановку для свободного выражения своих мыслей;
2. заинтересовать подростков темой, проблемой.
Как решаются эти задачи?
Создать благоприятную обстановку помогут:
-                    соответствующее оформление места (музыкальное, световое, художественное);
-                    продуманная рассадка (по кругу, по микрогруппам и др.);
-                    доброжелательный тон общения;
-                    эмоциональность ведущего, проявление им заинтересованности в решении обсуждаемой проблемы (эмоциональная «заразительность»);.
На этом этапе возможно и ознакомление школьников с правилами корректного диалога или напоминание о них.
Один из вариантов таких правил:
1.                Я критикую идеи, а не людей.
2.                Моя цель не в том, чтобы «победить», а втом, чтобы прийти у наилучшему решению.
3.                Я выслушиваю соображения каждого, даже если с ним не согласен.
4.                Я пересказываю (делаю парафраз) то, что мне не вполне ясно.
5.                Я стремлюсь осмыслить и понять оба взгляда на проблему.
6.                Я сначала выясняю все идеи и факты, относящиеся к обеим позициям, а потом пытаюсь совместить их так, чтобы это совмещение дало новое понимание проблемы.
7.                Я изменяю свою точку зрения, когда факты дают для этого ясное основание.
Отметим, что в этом варианте правила формулируются не как требования извне, а как внутренние установки, что облегчает их восприятие и принятие детьми.
Решение второй задачи связано с правильным выбором приёма введения в тему разговора (см. приёмы выше). Это очень важно, поскольку от приёма во многом зависит, появится ли у участников желание спорить. Удачный выбор приёма введения в тему позволяет «раззадорить публику», мобилизует активность детей, побуждает стремление высказать свою позицию.

II.  Ведение диалога.
На этом этапе решаются задачи, описанные ранее в педагогическом потенциале. Особое внимание уделяется созданию условий для разностороннего обсуждения проблемы, активного высказывания идей, суждений; соблюдению участниками корректности ведения разговора.
Уровень выработки повышается, если ведущий:
-                    проявляет искреннюю заинтересованность в решении проблемы;
-                    занимает демократическую позицию (воздерживается от оценок суждений участников диалога с точки зрения их истинности или ложности, принимает благожелательно любое высказывание, даже если с ним не согласен);
-                    своевременно использует приёмы ведения диалога.
      Приёмы ведения диалога:
1.                Парафраз (краткий пересказ сказанного) – используется ведущим, если участником диалога мысль выражена недостаточно ясно. Будет корректным такое начало этой  фразы: «Правильно ли я тебя понимаю: ты хочешь сказать, что…».
2.                Стимулирование идей, суждений («Интересная мысль! Давайте подумаем вместе над…»).
Технологические правила:
-                    не спешите брать на себя роль арбитра в споре;
-                    не прерывайте обсуждение собственными высказываниями («ведущий говорит не ранее, чем пятый»);
-                    оперативно определяйте и заостряйте противоречия;
-                    используйте разногласия в суждениях выступающих (при этом очень важна атмосфера доброжелательности).
3.                Промежуточное подведение итогов.
Если поток новых идей прекратился, смысл высказываний повторяется, но проблема ещё не полностью раскрыта, рекомендуется подвести предварительные итоги, суммировав сказанное. Это может дать новый всплеск активности участников спора. Но лучше для этого использовать приёмы расширения мысли.
4.                Приёмы расширения мысли, изменения её направления:
-                    приёмы, представленные при описании подготовки диалога (см. выше)
-                    вопросы продуктивного типа: «Что будет, если…?», «при каком условии это утверждение будет верно?» и т. п.
-                    акцент на разъяснение смысла противоположных точек зрения.
5.                Приёмы корректировки мысли:
-                    попросить разъяснить понятие, слово, так как часто возникает явление «иллюзии понимания», когда под одним и тем же словом, термином понимают разное («Что ты имеешь в виду, когда говоришь…»);
-                    попросить доказать суждение (это позволяет определить и корректно указать участникам на софистическое звено в цепочке рассуждений).
Но при этом, как уже было сказано, самому ведущему необходимо воздерживаться от оценочных суждений с позиции истинности или ложности.
6.                Обращение к эмоционально заразительным людям.
Эмоционально заразительные люди есть в любом коллективе. Преднамеренное обращение к ним с вопросом типа: «А что вы думаете по этому поводу?» позволяет активизировать участников диалога.

Перенос. Этот приём может быть реализован и в начале,  и в середине, и в конце второго этапа. Его сущность -  в переходе с абстрактного уровня обсуждения проблемы на реалии жизнедеятельности конкретного коллектива: «А у нас как это происходит?», «А как мы обычно поступаем в таких случаях?» и т. п. Нередко возникают ситуации, когда школьники, активно обсуждая негативные поступки других ребят, не видят подобных проблем в собственном коллективе. Поэтому перенос – один из принципиальных моментов диалога.

III.   Заключение

На этом этапе формулируются выводы, обобщается сказанное. Сигналом к завершению разговора при обсуждении проблемы достаточно полном может служить начавшееся повторение суждений. В процессе обсуждения проблемы школьники не всегда могут прийти к однозначному выводу, что нередко является отражением многогранности, неоднозначности реалий окружающего мира. Однако есть проблемы принципиального характера, связанные с сохранением жизни и здоровья, достоинства человека и т. д. Если при обсуждении такого рода вопросов ведущему не удаётся вывести участников на общую социально приемлемую позицию, то нужно быть готовым самому чётко, кратко и убедительно высказать её.

IV.  Рефлексия (для дискурсии)
 Является важным этапом в освоении ценностей. На предыдущих этапах шёл активный обмен знаниями, суждениями. Чтобы новое было не только понято, но и принято участником, стало для него личностно значимым, оно должно быть осмыслено им лично (т. е. новому должно найтись своё место в системе уже имеющихся знаний человека). Для этого участникам диалога предлагается в течение одной минуты помолчать и задуматься над вопросами: «Что дал мне этот разговор? Что я понял, осознал?». По истечении этого времени желающие могут высказаться. Если желающих нет – настаивать

V.  Анализ (для дискуссии)

После интенсивно прошедшего спора проведение индивидуальной («внутренней») рефлексии затруднено. Но вполне успешной может быть коллективная рефлексия посредством организации анализа дискуссии. Ведущий совместно с участниками не только отмечает наиболее интересные суждения, обращая внимание на корректность спора, используемых аргументов, но и побуждает задуматься над смыслом сказанного, ответив на вопросы: «Что дал мне этот разговор? Что помог понять, осознать?»

Условия эффективности

Что нужно учесть, чтобы диалог получился?

·                   Участники должны иметь достаточный запас знаний и (или) жизненного опыта для аргументированного обсуждения проблемы, выдвижения альтернативных идей, суждений и их обоснования.
·                   Проблема, чтобы заинтересовать участников, должна быть:
o       либо личностно значимой,
o       либо общественно значимой,
o       либо просто увлекательной, занимательной.
·                   Предметом дискуссии должны быть действительно спорные, неоднозначно решаемые проблемы, т. е. должны существовать как минимум две реальные (а не надуманные) полярные точки зрения.
·                   При выборе темы, отборе содержания и приёмов ведения диалога необходим учёт возрастных особенностей, потребностей участников.
·                   Микроклимат, обстановка должны располагать к свободному выражению мыслей.
·                   Нужно иметь достаточный резерв времени (при его отсутствии дискуссия и дискурсия сводятся к беседе).
·                   Необходимы компетентность ведущего в обсуждаемой проблеме и владение им технологией диалога.




 Составитель: Н. А. Дабарская,
 методист ЦГДБ





Методичний ЕКОдень в бібліотеці

Екологічне виховання набуває що не день більшої актуальності. Незаперечним є і той факт, що розпочинати його треба якомога раніше - адже основні риси людської особистості формуються вже у перші роки життя. 
Розширюючи програму екологічного виховання дітей, управління освіти Херсонської міської ради запропонувало обласній бібліотеці для дітей організувати Дні інформації для педагогів дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів.
Першими до бібліотеки завітали методисти дитячих садків Херсона. Радник начальника управління освіти міськради Т. Ю. Верещака, відкриваючи інформаційний захід, закцентувала увагу його учасників на конкретних завданнях, які вирішуватимуть ближчим часом організатори екологічного виховання у дошкільних навчальних закладах, зокрема, запропонувала стати ініціаторами у визначенні теми конкурсу з екологовиховної роботи, який незабаром буде оголошено.

http://vbpi.blogspot.com/


Посадова інструкція

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ
БІБЛІОТЕКАР (ЗАВІДУЮЧИЙ БІБЛІОТЕКОЮ)


1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Дана посадова інструкція розроблена на основі тарифно-кваліфікаційних характеристик завідуючого бібліотекою і бібліотекаря.
1.2. Бібліотекар (завідуючий бібліотекою) призначається і звільняється з посади директором школи.
1.3. Бібліотекар повинен мати вищу або середню спеціальну професійну освіту (без вимог до стажу роботи) чи загальну середню освіту, курсову під­готовку і стаж роботи на посаді бібліотекаря (бібліографа) не менше 3 років.
1.4. Бібліотекар підпорядковується безпосередньо заступнику директо­ра школи з навчально-виховної роботи.
1.5. У своїй діяльності бібліотекар керується законодавством України про культуру, освіту і бібліотечну справу; постановами Уряду України, які визначають розвиток культури; керівними документами органів управління з питань бібліотечної роботи; правилами організації бібліотечної праці, об­ліку, інвентаризації; правилами з охорони праці, техніки безпеки і протипо­жежного захисту, а також Статутом і Правилами внутрішнього трудового розпорядку школи і даною Інструкцією.
2. ФУНКЦІЇ
Основними напрямками діяльності бібліотекаря є:
2.1. Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу в школі.
2.2. Пропаганда читання як форми культурного дозвілля та інтелекту­ального розвитку.
3. ПОСАДОВІ ОБОВ'ЯЗКИ
Бібліотекар виконує наступні посадові обов'язки:
3.1. Організовує роботу бібліотеки школи, формування, облік і збере­ження бібліотечного фонду.
3.2. Складає каталоги, картотеки, довідники, тематичні списки і огляди літератури.
3.3. Обслуговує учнів і працівників школи на абонементі і в читальному залі, організовує і проводить пов'язану з цим інформаційну роботу (вистав­ки, вітрини та ін. заходи щодо пропаганди книг); здійснює підбір літератури за вимогою читачів.
3.4. Веде облік роботи бібліотеки і подає відповідну звітність.
3.5. Приймає книжні фонди на відповідне збереження за актом та поразових документах і веде відповідний облік, бере участь в інвентаризації книжкових фондів, списанні застарілої і знищеної літератури за визначени­ми причинами та відповідно до існуючих норм.
3.6. Здійснює у встановленому порядку заходи щодо компенсування спричиненої шкоди книжковому та іншим фондам бібліотеки з вини читачів (користувачів) і у зв'язку з нестачею, втратою чи псуванням книг.
3.7. Встановлює і підтримує зв'язки з іншими бібліотеками, організовує міжбібліотечний обмін.
3.8. Оформляє передплату школи на періодичні видання, контролює їх доставку.
3.9. Здійснює заходи щодо забезпечення бібліотеки необхідним облад­нанням.
3.10. Організовує читацькі конференції, літературні вечори та інші ма­сові заходи.
3.11. Дотримується правил з охорони праці, техніки безпеки і протипо­жежного захисту; стежить за належним санітарним станом приміщень і фондів бібліотеки.
4. ПРАВА
Бібліотекар має право:
4.1. Давати обов'язкові для виконання вказівки учням і працівникам школи з питань, які стосуються дотримання правил користування бібліотеч­ними фондами.
4.2. Контролювати і спрямовувати роботу прибиральника службових приміщень і працівника з обслуговування і поточного ремонту приміщень, споруд та обладнання бібліотеки.
4 3. Брати участь у засіданнях педагогічної ради школи з правом дорад­чого голосу.
5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
5.1. За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Ста­туту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, законних розпо­ряджень директора школи і інших локальних нормативних актів, посадових обов'язків, встановлених даною Інструкцією, в тому числі за невикористання наданих йому прав, бібліотекар несе дисциплінарну відповідальність у по­рядку, визначеному трудовим законодавством.
5.2. За зумисне спричинення школі чи учасникам навчального процесу збитків у зв'язку з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов'язків бібліотекар несе матеріальну відповідальність у порядку і в межах, встановлених трудовим і (чи) цивільним законодавством. Бібліотекар несе повну матеріальну відповідальність у випадку недостачі, втрати чи псування книг, прийнятих на збереження на основі письмового договору про повну матері­альну відповідальність, якщо не докаже, що збитки нанесені не з його вини.
 6. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ (ЗВ'ЯЗКИ ЗА ПОСАДОЮ)
Бібліотекар:
6.1. Працює за графіком, складеним виходячи з 40-годинного робочого тижня і затвердженим директором школи за поданням заступника директора з навчально-виховної роботи.
6.2. Може бути залученим за розпорядженням заступника директора з навчально-виховної роботи до заміни тимчасово відсутніх учителів і вихова­телів у межах нормативної тривалості свого робочого часу з додатковою погодинною оплатою педагогічної роботи.
6.3. Отримує від директора школи і його заступників інформацію нор­мативно-правового і організаційно-методичного характеру, знайомиться з відповідними документами.
6.4. Працює в тісному контакті з учителями, батьками учнів (особами, які їх заміняють); систематично обмінюється інформацією з питань, які вхо­дять до його компетенції, з адміністрацією і педагогічними працівниками школи.



Як правильно оформити досвід роботи


Управління освіти і науки
Запорізької обласної державної адміністрації
Комунальний заклад
«Запорізький обласний інститут
 післядипломної педагогічної освіти»
Запорізької обласної ради



       В праці – честь та добре імя людини.
Будь майстром, поетом, художником в справі,
яку ти любиш. Немає такої професії, в якій людина
не могла піднятися на вершину майстерності.
                                              В.О. Сухомлинський




Опис та оформлення
досвіду роботи бібліотекаря

(Методичні поради для методистів,
керівників навчальних закладів та районних (міських) методичних об’єднань бібліотечних працівників, бібліотекарів)




                                                         Укладач: Крижко Л.В., методист кафедри
                                                          теорії та методики виховання ЗОІППО
                                                       





Запоріжжя, 2008

                                                      Для того, щоб привести в дію усі свої сили,
                                                людині необхідно розмістити попереду себе
                                                якусь благородну мету, здатну його запалити.
                                                                                                                               Е. Ренан

Вступ

Передовий досвід – це зразок професійної майстерності, який відповідає сучасним запитам, що відкривають можливості постійного удосконалення, нерідко оригінальний за змістом, логікою, методами або прийомами (або хоча б за одним з вказаних елементів) і приносять кращі, у порівнянні з масовою практикою, результати.

Можуть бути такі види досвіду за:
масштабністю -
§        система роботи бібліотекаря;
§        система роботи бібліотекаря з окремих напрямків діяльності (ведення фінансової облікової документації; комплектування бібліотечних фондів; збереження фонду; робота з читачами; формування інформаційної культури);
§        певні форми, методи і прийоми роботи, які використовує бібліотекар;
обсягом теми -
§        комплексний, що охоплює широке коло питань (масові форми роботи щодо залучення дітей до читання);
§        локальний – вузьке питання (книжкові виставки в національному вихованні школярів);
рівнем новизни та творчої самостійності -
§        репродуктивний, який не містить в собі чого-небудь нового, але спрямований на добросовісне виконання своїх професійних обовязків;
§        раціоналізаторський – створений в межах відомих форм, прийомів діяльності, але відрізняється новим, оригінальним підходом до їх використання і забезпечує в результаті цього підвищення якості роботи бібліотекаря;
§        новаторський досвід відображає нові шляхи у рішенні окремих або загальних завдань; нові форми, методи, прийоми, систему діяльності раніше невідому науці і практиці або суттєво модифіковані вже відомі.

Критерії позитивного досвіду роботи бібліотекаря:
§        актуальність (сприяє виконанню завдань, які поставлені перед школою, бібліотекою; допомагає в подоланні окремих проблем, що виникають у діяльності установи; дає можливість прискорити рішення актуальних проблем бібліотечних наук у практику);
§        висока результативність (повнота, якість знань, наявність відповідних умінь і навичок, вихованість дітей - користувачів бібліотеки; стабільність результатів, тривале функціонування, значні успіхи бібліотекаря в навчально-виховній роботі; скорочення витрат часу на досягнення високих результатів);
§        наукова достовірність досвіду (відповідність професійної діяльності досягненням науки);
§        творча новизна (використання нових форм, методів, прийомів або оригінальний підхід до використання вже відомих);
§        можливість творчого наслідування досвіду іншими.
Оформлення матеріалів досвіду роботи

Матеріали, які подані на конкурс, повинні бути на паперових (папка) та електронних носіях (компакт-диск) і охоплювати повний комплект згідно додатку 1 до Положення про проведення обласного конкурсу бібліотечних працівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Оформлення матеріалів здійснюється на українській мові, у комп’ютерному наборі: шрифтом 14, інтервал 1,5; з обов’язковою електронною версією всіх документів у текстовому редакторіWord, а презентації – у Microsoft Power Point 2003.
Папка і документи №№ 8, 10, 11, 13, 15 починаються з титульної сторінки (додаток 1,додаток 2).

1. Анотація на матеріали досвіду та висновок районного (міського) журі щодо поданих матеріалів (1-2 сторінки) за підписом методиста з бібліотечних фондів, керівника райМО (додаток 3).

2. Заява про участь у конкурсі, яку бібліотекар пише особисто, на імя голови оргкомітету (додаток 4).

3. Лист – представлення
подається на бланку відділу (управління) освіти райдержадміністрації (міськвиконкому) за підписом начальника відділу (управління) освіти (додаток 5).

4. Анкета на учасника конкурсу:
- прізвище, ім’я, по батькові;
- фотографія 9 х 13 (у конверті);
- дата народження;
- повна назва навчального закладу, в якому працює;
- освіта, коли і який навчальний заклад закінчив;
- спеціальність за освітою;
- загальний стаж роботи;
- стаж роботи за спеціальністю;
- категорія за результатами атестації (на даний момент);
- нагороди (грамоти, відзнаки);
- повна домашня адреса;
- адреса загальноосвітнього навчального закладу; номер телефону, факса, електронного адреса;
- номінація;
- тема досвіду роботи;
- ваше професійне кредо.

5. Словесний (у формі статті в газету від 3-ої особи) портрет або свою візитну картку.

6. Характеристика на автора досвіду (додаток 6).

7. Паспорт бібліотеки, який відображає матеріально-технічне забезпечення, основні показники діяльності бібліотеки та відомості про працівників (див. Шкільний світ.-2002.- № 46-47.- С.39-41.)
8. Опис досвіду роботи бібліотекаря

В описі досвіду бібліотекар висвітлює проблему, над якою працює, форми, методи, засоби її реалізації, розкриває індивідуальні особливості своєї роботи.
Опис досвіду передбачає аналіз діяльності бібліотекаря за структурою:
Мотиви → Мета → Зміст → Форми → Методи → Умови → Критерії → Результати
та викладення висновків літературною мовою від 3-ої особи.
Опис досвіду – діловий документ, що відповідає таким вимогам як: достовірність, конкретність, лаконічність, чіткість, ясність, наявність конструктивних пропозицій і надається в паперовому вигляді обсягом не більше десяти друкованих сторінок (з обовязковим записом на диску).
Орієнтовний план опису досвіду може включати:
І. Вступна частина:
Обгрунтування актуальності теми досвіду з позиції удосконалення діяльності бібліотеки та значимості для виховання її користувачів.
Одержання результатів в процесі рішення проблеми, їх стійкість. Динаміка кількісних та якісних змін результативності. Переваги досвіду над існуючою практикою.
Умови створення досвіду: коротка характеристика матеріально-технічної бази, фонду, санітарно-гігієнічних умов та бібліотекаря як автора досвіду. Умови, які необхідні для досягнення оптимальних результатів.
Висвітлення основної ідеї досвіду, її інноваційну значущість.
Короткий огляд і аналіз вивченої літератури та інших джерел (теоретична база досвіду).
Аналіз стану справ, основні причини недоліків в роботі бібліотекаря.

ІІ. Основна частина:
Формулювання мети і завдань, розкриття шляхів вирішення проблеми, приведення прикладів алгоритму дій, методів та форм бібліотечної роботи, їх поєднання:
·        наочні (екскурсії, бібліотечні уроки, спостереження);
·        словесні (розповідь, бесіда, пояснення, читання художніх текстів, вікторини та інші);
·        практичні (огляди, видача книжок, розстановка повернутих читачами книжок, робота з періодикою);
·        ігрові (КВК, конкурси, вікторини, ігри–турнір);
Опис авторської технології, застосування якої дає гарантований результат.
Показ найбільш результативних прийомів.
Перелік проблем, труднощів, з якими зіткнувся бібліотекар в процесі роботи, та шляхів їх подолання.
В центрі опису повинні бути читачі з їх індивідуальними особливостями, різними здібностями, рівнем інтелектуального розвитку, тому треба вказати, що змінилося в читачах, їх поведінці, знаннях, навичках.
Показ взаємодії з батьками, педагогами та громадськістю щодо залучення дітей до читання.
Високі якісні стабільні показники результатів, за рахунок чого досягається повнота та міцність знань.
Аналіз результатів власної професійної діяльності, із показом змін у формуванні спрямованості читацького інтересу, в якості знань учнів в оволодінні ними практичними уміннями і навичками, розвиток інтересу до книги.
Ілюстрація опису схемами, результатами діагностування на початку та в кінці роботи.
ІІІ. Заключна частина:
підведення підсумків роботи, висновки, результати, перспективи подальших планів (коротко і чітко, лаконічно).
Схвалення і поширення досвіду (ким, де, коли, яким чином). Рекомендації щодо впровадження досвіду в практику бібліотекарів.

Досвід для представлення колегам може бути у вигляді:
§                    доповіді,
§                    статті,
§                    методичної розробки і рекомендацій,
§                    плакату,
§                    брошури,
§                    посібника,
§                    альбому,
§                    листівки,
§                    буклету,
§                    стенду та інші.


Помилки при узагальненні та опису досвіду

Найбільш поширені помилки, які виникають при неправильному узагальненні досвіду:
1.           Непродуманий вибір та формулювання теми.
2.           Широта теми. Розпилення уваги, огляд великої кількості питань замість того, щоб сконцентрувати увагу на головному, брати в основу одне – два питання та вирішувати їх всебічно.
3.           Характер звіту, послідовний опис того, що зроблено, без будь-якого аналізу та узагальнення.
4.           Відсутність теоретичних обґрунтувань, прагнення вияснити тільки процентну (відсоткову) закономірність.
5.           Відсутність показу діяльності читачів, тільки – бібліотекаря.
6.           Відсутність показу умов формування досвіду.
7.           Позитивний аспект опису, відсутність розмови про труднощі, педагогічних пошуків.
8.           Відсутність опису результатів в динаміці.

9. Вимоги до презентації досвіду роботи

Презентація досвіду виконується в програмі Місrosoft Power Point 2003 і подається в електронному вигляді. Обсяг презентації – до 15 слайдів.
Презентація має враховувати такі вимоги:
§                    матеріал викладається стисло, з максимальною інформативністю тексту, в чіткому порядку, без нагромаджень;
§                    інформація ретельно структурується;
§                    важлива інформація (висновки, визначення, правила) з ілюстраціями;
§                    другорядна інформація розміщується внизу слайду;
§                    для уточнення інформації використовуються діаграми, схеми;
§                    графіки, схеми, малюнки, ілюстрації повинні органічно доповнювати текст;
§                    графіки, схеми повинні мати чітке пояснення;
§                    рядок має містити 6 – 8 слів;
§                    всього на слайді має бути приблизно 6 – 8 рядків;
§                    загальна кількість слів не повинна перевищувати 50-ти;
§                    у заголовках повинні бути і великі, і малі літери;
§                    слайди мають бути не надто яскравими, бажано витриманими в одному стилі.

10. Додатки до опису досвіду роботи
представляють відповідно до теми, кількість не обмежуються. Це можуть бути:
1.           Конспекти бібліотечних уроків, сценарії свят, заходів та інше.
2.           Плани річні, перспективні, програми розвитку або їх окремі розділи, моделі діяльності, концепції.
3.           Навчально-наочні посібники, оригінальний дидактичний матеріал.
4.           Записи відео-, аудіо-.
5.           Діагностичні карти, анкети, малюнки з результатами досліджень на початку та в кінці роботи.
6.           Таблиці, схеми.
Матеріали подаються на паперових та електронних носіях, виконаних у програмі МісrosoftWord.

11. Творча робота
за однією із запропонованих тем:

§                    «Шкільні бібліотеки: Мудрість світу»
§                    «Шкільні бібліотеки: Навчання все життя»
§                    «Об'єднуємо бібліотеки, грамотність і навчання»
§                    «Читаємо. Пізнаємо. Діємо!»
§                    «Розкриваючи книгу, відкриваємо світ».

За визначенням Нового Енциклопедичного словника: «Творчість – це діяльність, яка породжує дещо якісно нове і відрізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю», тому оцінюється відповідно до критерієв:
·                   Ретельність, детальність розкриття теми.
·                   Гнучкість, нестандартність мислення (широта асоціацій, розгляд теми з різних точок зору).
·                   Прояв професійної позиції автора її наукова обґрунтованість.
·                   Мовлення, його науковість, послідовність, точність.
·                   Якість подачі теми (естетика, барвистість, ілюстративність).

12. Публікації в професійній пресі (відповідно до теми; за наявністю).
Подати список із зазначенням назви та джерела, тексти публікацій.

13. Рекомендаційні бібліографічні посібники малої форми будь-якого жанру (відповідно до теми; за наявністю).

14. Фотографії та анотації на них.
Кольоровий портрет (розмір 9х4).
Жанрові кольорові фотографії (з робочого місця, свят, заходів…) з коротким підписом.
Фотографії подаються в паперовому та електронному варіантах без зменшення розміру.

15 Методичні розробки, створені учасником.

16. Методична діяльність учасника обласного конкурсу (з охопленням всіх форм) подається за підписом керівника районного (міського) методичного об'єднання або методиста з бібліотечних фондів шкільних підручників районного (міського) методичного кабінету.
Висновок має містити відомості про систему роботи бібліотекаря, результативність його діяльності (відвідування, книговидача, участь школярів у конкурсах та інше).

17. Перелік використаної літератури.

18.Зміст: послідовний перелік всього розміщеного матеріалу із зазначенням сторінок.

Література

Бачалдин Б.Н.Менеджмент в научно-методической работе. В помощь библиотекарю / Б.Н. Бачалдин, Л.М. Инькова. – М., 1993.
Жерносек І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі: Навчально – методичний посібник / І.П. Жерносек. – К., 1999.
Орієнтовні критерії передового педагогічного досвіду // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 1983.- №11.- С.14-21.
Передовий педагогічний досвід: теорія і методика // За ред. Л.П. Момот. – К., 1990.
Потапова Т.Н. О состоянии сети и перспективах развития школьных библиотек общеобразовательных учреждений края / Т.Н. Потапова // Школьная б-ка. - 2004. - №5. - С.16-24.
Пуцов В.І. Матеріали до методологічного семінару «Проблеми педагогічного досвіду: реалії та перспективи»/ В.І. Пуцов, Л.Я. Набока. - К., 12-13-грудня 2001.


Немає коментарів: